Зраджені думки обманутих трьох героїв,
Тих що підіймали келихи свої до гори,
Повні п’янких й ароматних солодких напоїв,
Я не розумію вірша, прошу ще раз повтори.
Що говорив, що казав, все лилося давно у прірву,
Різними потоками стрімкої як із гір води,
Яблука достигають і їх обов’язково вона зірве,
Стати красунею і напоїти його вином молодим.
Потім прийти у дім, де у лісі або посеред поля,
Він аж занадто пильно дивився за нею тоді,
Очі опускалися вниз і всі знали що це їхня доля,
Все було написано як вона бажала і він хотів.
Скільки іще тих днів що роками усе дивилися,
Що б ще такого розказати для вас буде нове,
Наче народжені уже але знову таки народилися,
Річка водою повна і в ній човен кудись пливе…
1.01.2012
