Не вистачає слів щоб передати
Все те, що я б тобі сказати хтів.
Але повір - для того, щоби взяти,
Позбутись мусиш інших вантажів.
Так, інколи це боляче і сумно,
І душу так шкребе, що просто жах!
Але щоби поводитись розумно
Тримати мусим Бога у серцях.
А Він не завжди лагідний до люду
(Принаймні, інколи ось так здається нам) -
Він покарає кожного Іуду,
Воздасть же вірним дочкам і синам.
А вірність - не завжди в покорі іншим,
Не завжди треба поступатись нам.
Чи варто нам свій шлях робити гіршим,
Щоб інші йшли по нашим головам?
Можливо ці слова незрозумієш,
Та, сподіваюсь все ж, що донесу...
Що інколи і ті, кому радієш,
Заносять рабства над тобой косу.
Можливо, серед інших тих і я...
Можливо, знов образишся на мене...
Та, сподіваюсь, ти, любов моя,
З цих слів щось матимеш корисне і натхненне.
Пробач, якщо це знов не ті слова...
Пробач, якщо тепла нестача знову...
Пробач, що божевільна голова
Не може припинити ту розмову...
Бажаю тобі ніжності й тепла!
І щоб Його любов з тобой була!
