Лікарняні палати, хірургічні багнети, уповільнене світло.
На твоє підвіконня прилітають ворони, заповзають варани.
Ти не будеш цитрину, ти не їдеш до Криму і нудьгуєш без вітру.
Ти дрімаєш на вістрі і тримаєш півсвіту в нестабільному стані.
Не вмикаються ранки, не заходять софіти на моїх небозламах,
Та здіймаються брили і гіркі акварелі зазирають у душу.
В лікарнянім полоні молитовно читаєш соціальну рекламу...
Мимоволі сміюся: я уже не боюся, все нормально, видужуй.