Ти офіціантка в звичайній кафешці,
Це не твоя мрія,це не твоя доля...
Забуті статті на запиленій флешці,
І буднів жорстока похмура неволя...
Будні не питають,хочеш ти чи ні:
Ти мусиш заробляти на життя,
А мрії..?. а твої вірші на стіні?
Лиш згадка про минулі почуття...
Ти хотіла стати журналісткою....
Навіщо це тобі?пусті слова...
Справжні ігри завжди за завісою:
зброя,білий порошок-трава...
А так-ти просто офіціантка:
Розносиш людям теплий чай,
свій біль втамовуєш джаз-фанком,
І згадуєш втрачений рай!
19.01.2011
