Знаєш,
Так невимовно солодко
Прокидатися, а поруч – ти.
Я б усе віддала, чесно, за те
Щоб зимового світлого ранку
З тобою кудись втекти.
Байдуже,
Що скажуть люди або ті,
Що забули, що значить бути людьми.
Коли серце одне на двох, забуваєш
Про тих, хто тобі заважає
Летіти, тріпотіти крильми.
Прохолодно,
Отам, серед хмар пухнастих,
Де сонце малює зорі
У полум’ї моїх пристрастей
І стиха виводить квіти
В оточенні гір хвилястих.
А знаєш,
Я вже втомилась
Не бачити очі твої.
Напевне усе, я догралась,
І серце так б’ється в мені.
Я справді в тебе закохалась.
