(Вона)
Холостятська квартира. Ароматна кава.
Запах цигаркового диму. Порцелянова дама.
Застелені хмільною димкою очі.
Недоспані й холодні львівські ночі.
Лежиш спокійно. Струшуєш у попільничку попіл.
Ти сам. Один. А у квартирі ще крім тебе ледь помітний докір.
Себе питаєш: доки це триватиме, все ж доки!?
Але навколо тиша. І ніхто не чує… Аж допоки…
(Він)
У тихому районі комфортабельна гламурна спальня.
Святкова й по-різдвяному прикрашена вітальня.
На столику у кухні захололий ароматний чай.
У порцеляновому горщику засушений розмай.
Яка різниця,де витаєш ти думками?
Усе дармно... Відстані між вами...
Адже його у тебе все одно немає.
І твого телефонного дзвінка він, мабуть, не чекає.
(Вона)
Тіснились в попільничці цигарки. В безвиході стискались кулаки.
Щеміло серце. Стукало у скронях. Маріонетка у чужих долонях. Ти…
(Він)
Тендітне змерзле тіло куталось у ковдру. Думки набули вже мінорну форму.
З вітальні долинав старенький блюз. У серці відчинився наглухо закритий шлюз.
(Вона)
Ковтали очі жадібно картинки: у пам’яті яскраві фотознімки
Тієї, що так само нічия. Банальна філософія життя. Вона…
(Він)
...мабуть, така у цьому світі не одна самотня.
І не страшні думки її скорботні…
***
Він є! Беззаперечно! Він в дорозі!
Він з’явиться у неї на порозі!
(Вона)
Швиденько одягнувся і захлопнув за собою двері.
У сивих оченятах зажевріли вогники веселі.
Свистів негідник вітер у кишенях.
Та він ішов, він біг, летів до неї!
***
Хіба ж важливо скільки між Франківськом й Львовом миль?
Він знає: вона варта цих зусиль…
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та так... тут кінець позитивний має такий натяк... що попри все.. ідсутність коштів і проблеми він приїде до неї... а насправді в реальному житті так не трапилось(