Як сумно й гірко, коли йдеш .
Готовий душу розірвати,
Прокляти все, що не вернеш
Алеж куди душі діватись.
Всих перешкод ти минеш,
Бо просто в тебе їх немає
Коли ти дуже страстей хочеш,
Мене ти до уваги не береш.
Там поцілунків інший смак.
І в страсті ти мене забудеш.
Скажи- а може все не так?
"Пережируєш" , страсть мине,
І знову ти зі мною будеш?
Скажи для чого це усе?
Тобі даю усе, що маю,
Невже пропав я у тобі?
Як поступить мені-не знаю?
Минулого мабуть вже не вернути
Проклятий часу біг "зіжрав" усе,
Тож може легше все забути?
Що нового нам доля принесе?
А може станемо чужими
Загубимось у вир-життя
І станемо людьми другими
Минуле ж піде в забуття.
Бо ти усе нового хочеш,
І страсть, і ложе, й інші відчуття.
Пробач - новим я вже не буду,
Другому твої почуття.
Бо ти ділити вже не зможеш
Зі мною ложе ані хліба шмат,
Бо плине час, роки вже не вернути,
Лише відчутний горісний набат.
