|
Шукають прихистку дерева, стоять суворі та сумні,
А вітер, то стогне, то реве, знімає з них останнє плаття,
Рве все, що тільки є і перетворює його на шмаття ,
Вони соромляться, бо голі, вони в його неволі... в ярмі.
Розв’яже всі проблеми зима, вдягне дерева в кожухи,
Чи у білі шуби з песця, такі ж теплі й химерні, як сама,
Та краще вже щось, чим сіра голизна , іншого і нема,
Щоб від морозу не померли вони, надіне на них й шапки .
Такі ж висловухі, як і у чудернацьких смішних кролів,
Які дають радість дітворі та шамкають попкорн у ночі...
У завірюху зариплять зі страху але не покличуть
Нас на допомогу...бо німі...лиш сльози замруть з льодових хвиль...
Осінь, гортає свої сторінки, вітри зривають листки,
Готуються вони до танцю сніжинок на щіточках -віях,
На волоссі, що розплелося і від снігу посивіло,
На лицях, обтяжених життям, на вустах, усміхнених і ні...
Ох і буде мабуть від зими знову бедлам і вітру шквал,
Хурделицею прийде вона, замете до дому доріжки...
Враз ми станемо дітьми, зробимо сніговій бабі ріжки,
Повеселимся від душі... й дорослі, і малі...здійнемо гвалт.
А дерева достоять собі до весни в шубках снігових,
Не страшні їм не морози, ні вітри, поринуть у сни...ось так...
ID:
288116
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 23.10.2011 20:27:18
© дата внесення змiн: 24.02.2016 20:38:47
автор: Макієвська Наталія Є.
Вкажіть причину вашої скарги
|
