Я не залишуся такою, як була
В старому, чорно-білому кіно.
В мені зникає ніжності пора
Від твоїх снів покинутих давно.
Дві жмені мрій закину в небеса,
Щоб ти не міг здійснити, чи забути,
Щоб ти збагнув, що сльози – не роса,
Щоб не хотів зі мною більше бути.
Не посміхнусь тобі, і не чекай!
Твоя пора в мені давно минула.
Залишуся одна? Ну і нехай…
Я все одно кохання не збагнула.
Знову трагічне кохання, Світланко, як завжди... як завжди дуже гарно, написано, ритм, розмір мені дуже сподобалось
Хотілось би прочитати якийсь твій пристрасний, або жартівливий вірш
Svetok відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прочитаєш ) Тільки ще не знаю коли =))
Спасибі за гарний відгук )
гарно написано 
