Ми не бачилися два роки,
Та все ж люблю тебе я поки,
Свої думки в твої вплітаю,
До серця твого я влітаю.
Хочу забути образ твій,
Десь в глибині душі, ти мій...
Протиріччя обіймають
І до розуму сягають.
Та не можу я ось так, як ти,
Від себе самої й утікти...
Ще леліють мої почуття
І не мають вони каяття.
Й не знають провини вони,
Тільки в пам’яті моїй ти
І ночі любовні в імлі
Та від поцілунків сліди.
А ще і щем, і туга тіла,
Порожнеча на вуста сіла,
Янголи кохання злетіли,
Забули про Амура стріли.
Скажи, що між нами не так,
Невже тридцять років, це так,
Життя нашого пустий зміст?
Ні, я чую полум'я тріск,
Від любові у серці твоїм,
Я говорю про вогонь той всім,
Можливо й ти зберегти зумів,
Дух своїх, неземних почуттів.
На протязі двох цих років,
Я бачила багато снів:
Ми разом і не треба слів,
Де лине до нас, щастя спів.
*******
У слухавці чую подих твій,
Кожного дня, декілька з вуст слів:
Як справи? Як цей день прожила?
Ні, я живу і любов ще жива!
