Лежить малесенька зернина
В сухому місці, у теплі,
А незбагненну силу має, -
Ховає всесвіт у собі.
Тримає в пам’яті до часу
Все до малесеньких дрібниць,
А коли треба по порядку
Все забере з своїх полиць
І в послідовності незмінній
Так скрупульозно, - до мікрон
Усе відтворить від листочків
Аж до величних, дужих крон.
Навчить коли їм оживати,
Після тривалої зими,
Коли цвісти і лист скидати,
Як піклуватися дітьми, -
За зернами , щоб не пропали
До часу щоб не проросли,
Щоб з року в рік життя давали
І щоб незмінними були
Для свого виду, для родини ...
Це розумом не осягти, -
І щось ще має механізм цей
Ключем із кодом завести.
Цей ключ, - ВОДА , - це Н2О,
Якби ж то просто так було ?
Має вода якийсь ще знак,
Який нам знати не дано,
Але життя дає воно
Оте незвіданеє - ЩОСЬ
І все оте придумав ХТОСЬ.
Лиш капля впаде на зернину
Враз запускає ту пружину,
Що зжата була до пори,
Як знак, що десь прийшов з гори.
І оживає Всесвіт там,
І починає жити сам
По непорушних там законах,
По відшліфованих канонах.
Вода - життя, вода - початок,
Вода - кінець, вода – нащадок
Це пам’ять ВСЕСВІТУ з віків,
Це ключ життя наших років !
гарний вірш) теж завжди вражало, що у малесенькій зернині вміщується інформація про ціле дерево, та що там дерево - про весь всесвіт)
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тож бо й воно !!! Це розумом не збагнути . Який потужний комп'ютер, та що там комп'ютер в порівнянні з любою зерниною. Це дійсно ВСЕСВІТ ! Живем і дивуємся! Значить живем !
