Ніч Мавкою ходила в срібних росах
І світлячків накидала в свої зелені коси .
Із променів зірок зіткала срібні шати,
Її красу з лілеями лиш можна порівняти .
Пливла над озером ,колишучи тумани,
І запах квітів чарував, п'янив, дурманив.
Їй очерет щось шепотів про таємничі справи,
А зорі падали у слід, котилися у трави .
Ніч Мавкою ходила і когось шукала,
Напевно, Лукаша кохання виглядала.
Ось так і я , у мріях Мавкою блукаю
І лиш тебе мій милий виглядаю.
У зорянім вінку ходжу по срібних росах
І від любові оживають квіти у покосах.
Їх окроплю, як перлами, росою
Лугів, лісів зелених щирою сльозою.
Хай квітнуть вічно, як кохання і надія,
Як пісня солов'я, і як моя прекрасна мрія.
В смарагдових лісах нічний ,таємний шепіт,
Немов закоханих щасливий, ніжний трепет.
Тобі, коханий, трави вистелять стежину,
Де ти мене зустрінеш мов царівну
У зорянім вінку на темних косах,
У сяйві місячнім ,у квітах ,в срібних росах...
Ніч Мавкою ходила і когось шукала,
Напевно, Лукаша кохання виглядала.
Коханого чекала поки сили стало.
Не склалося... Надворі вже світало.
Дуже ніжний вірш, красивий образ Ночі-Мавки. Але трішки розмір в окремих рядках порушується. 
