Йдуть промені з Неба і, кожную мить,
З них світло незмінним потоком бринить
Та день не світлішає, - меркне буття,
Одні й тії ж рани на крилах життя.
Давно обміліло ідей джерельце...
Як привид, - крізь душі народні тече,
Кудись, а живильний його струм води
Десь канув, як і сподівання плоди.
Колись обирався той шлях, що єднав, -
Тепер, в синів "праведних", новий Устав...
І думи, і мрії у слові вірша, -
В Надії вінчаються серце й душа...
