я знову пишу Тобі..,але не адресую..знаєш про шо я думаю, коли сижу на криші майже моєї хатки і бачу повню..?
я думаю про те,що коли ми ввійдем в інший вимір..то чи будемо відчувати всю безтурботну розкіш переміни?..чи будемо кохати тих, кого кохали?..чи будемо чути приємність?..а може хвилювання?..чи може щось інше..те,що в актуальності буття ми не можемо почути..то так, як не можемо бачити інфразвук (НЕ чути, а саме бачити)..? як воно..?там..?
я, коли говорю Тобі, через невидимий канал..впевнена,що коли-небудь Ти мене почуєш..а на разі, моя інформація збережеться в світовому (чи часовому?) буфері обміну..,але потім..потім ми зможемо вільно спілкуватись..навіть незважаючи на всі світлові години простору між нами..
..а коли зима переходить в весну я маю агресію..без ентузіазму..зараз 13 градусів на плюсі..Ти чуєш це?? після тих -20..це так..не знаю..для початку незвично, але дуже приємно..хочу більше весни..глибшої весни..весни з теплом, сонцем і білим цвітом під ногами та в волоссі..
а ще мене турбують катаклізми..якось останньо мені страшно через них..навіть в носках не комфортніше.
а зараз в мене дуже сильно мало часу на сон..
