|
Чомусь так важко… треба систематизувати думки.. а вони розкидаються все більше і більше по всіх закутках моєї, можливо хворої, голови. Та чому ж можливо? Всі ми психічно хворі. До цього доводить нас не життя, а ми самі. Якщо людина хороша і безкорисливо все робить для інших, то на неї подивляться і скажуть: дурна, себе не шкодує. Якщо людина погана і буде всі пакостити і чорнити всіх своїм злим язиком, або просто егоїстичної природи особа, люди скажуть: дурний, хоч би трохи подумав, як іншим живеться поряд з ним.. І потім ми кажемо що життя таке. Ні, ми такі. Ми самі доводимо до цього, своїм твердим переконанням, що все довколане нормальне і «не таке», або навпаки, колупаючись в собі до «потери пульса». Так жити не можна. Але ми живемо. Причому, ще й, виживаємо.
Направді ж ми просто вішаємо ярлики одне наодного. Одні понавішають їх, поначіпляють, і тішаться потім, бо такі хорош, такі розумніі, знають про всіх довкола все, ставлять діагноз кожному зустрічному і кожному складають психологічний портрет... а у людей є право і на особисте життя. А воно тому й особисте, що в нього ніхто не повинен до нього втручатися. Або ж навпаки: є люди, байдужі до всього довкола. Побачили -> повісили ярличок -->байдуже пішли дорогою далі. Але ярличок вже все рівно вИсить! Чи на людинічи на речі. Все рівно, вони хворіють від того. Річ – можуть знищити, чи боготворити. Так і людина – може потихеньку зачахнути, як вогник, а може взлетіти до небес. А Насправді ж: всі рівні. В усіх є добре і є погане. Але бачимо ми те, що хочемо бачити.
Найбільша проблема полягає в тому, що ми знаємо, що більшість з усього що бачимо і чуємо – не правда. Ми усвідомлюємо це все. Все, про що вище було написано!!! Але ми просто миримося з тим. Бо: «Вже нічогоне можна змінити…»
Не правда. Змінити можна завжди. І багато хто це знає. І робить. Лише слабодухі здаються, навіть не почавши гру. Якщо ти такий – навіть не думай її грати: зроби, як слабак. Просто відвернися і продовжуй жити, як жив, з ярличками, етикетками, егоїзмом, байдужістю. Якщо ж ти віриш у те, що в тобі є ще щось живе – доведи це. Як? Та ти і сам знаєш)
Дякую за увагу
ID:
264048
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.06.2011 01:23:03
© дата внесення змiн: 09.06.2011 01:23:03
автор: Hellen Black
Вкажіть причину вашої скарги
|
