На плечі варнакАм присіли долі
І запитали в бунтарів сердито:
-Що обираєм: чи голодну волю,
Чи все ж таки, сердеги, рабство сите?
І словом рубонув один щосили
(Упала в долі голова відтята):
-З тобою разом ляжу до могили,
Не можу я себе перекувати.
А другий опустився на коліна,
Слугою став у замку на погості,
Все догоджав, дивився в очі псино
І обгризав зі столу пана кості,
Служив і пану, й пановому сину,
Терпів побої: кості ж гриз на славу,
А захирів, його, немов скотину,
Пани згнивати кинули в канаву.
Рабу ж на плечі знов присіла доля
І запитала, зовсім не сердито:
-Гей, ти, що не обрав голодну волю,
То як тобі, сердешний, рабство сите?
Деякі вірші читаєш і вони вилітають з тебе ніде не зачепившись. Ваші ж чіпляються за душу і среце. Спонукають до роздумів та аналізу. Бажаю Вам підіймати свою планку все вище та вище.
З повагою Євген Уткін.
Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваші слова як бальзам на серце.Старатимусь не розчарувати Вас.
