* * *
Що є моє́ життя без тебе – пустка!
Що я без тебе – річка без води!
Що варта квітка без пелю́стка,
Чи без суцвіть весни сади.
Без тебе я, мов жито без зерна,
Немовби смуток без зітхання,
Провалля, що немає дна,
Дитя без сміху і ридання.
Хто я без тебе – світ без кольорів,
Шлях у нікуди, що узявсь нізвідки,
Буття без но́чей і без днів,
І Слово, що не має свідків.
Без тебе не відчув би смак життя,
Не взнав би барв офірува́ння.
Хто я без тебе – часточка буття,
Людина, що не зна кохання.
Павло Гай-Нижник5 травня 2011 р.Гай-Нижник П. Плинність: Поезія. – К: «МП Леся», 2015. – C.14.
