Моє сьогодні стало вчора,
А вчора зовсім, як сьогодні.
Куди моє дитинство зникло?
Воно пішло туди - в нікуди.
Для чого це мені потрібно?
Навіщо жити ні для кого?
Я знаю відповідь, повірте,
Всім байдуже, мені тим більше.
Усе настільки просто, що навіть важко.
Усе так зрозуміло, що я не розумію.
Єдине, що залишило - піти.
Піти туди, де сніг і гріє сонце.
Зійгрій мене своїм теплом,
І байдуже, що на вулиці холод.
Моя любов все швидше росте,
Це якийсь непогасаючий голод.
Ти моє м'ясо - ласий шматок,
Я буду їсти тебе довго і нудно.
Ти поганець, негідник малий,
І дієш на мене згубно.