Ні стансам, ні зіркам не врятувати. Дилетантский перевод стихотворения Марины Цветаевой
Ні стансам, ні зіркам не врятувати.
Проте і називається – відплата,
За те, що кожен раз
Над непокірною строкою стан спрямивши
Понад чолом своїм шукала я просторим
Тільки зірок, а не очей в той час,
Коли царем Вас визнавши на віру,
Ах, жодна мить без Вас, чарівний Ерос,
Для мене не була пустою!
Що уночі, в урочистих туманах,
Шукала я у ніжних вуст рум’яних –
Рим тільки, а не вуст.
Відплата є за те, що злішим суддям
Була – як сніг, що зліва попід груддю -
Апофеоз навік!
Віч-на віч з Сходом моложавим
Я на чолі своїм високому шукала
Вже тільки зорі, а не роз.
-----------------------------------
И не спасут ни стансы, ни созвездья.
А это называется — возмездье
За то, что каждый раз,
Стан разгибая над строкой упорной,
Искала я над лбом своим просторным
Звезд только, а не глаз.
Что самодержцем Вас признав на веру,—
Ах, ни единый миг, прекрасный Эрос,
Без Вас мне не был пуст!
Что по ночам, в торжественных туманах,
Искала я у нежных уст румяных —
Рифм только, а не уст.
Возмездие за то, что злейшим судьям
Была — как снег, что здесь, под левой грудью —
Вечный апофеоз!
Что с глазу на глаз с молодым Востоком
Искала я на лбу своем высоком
Зорь только, а не роз!
20 мая 1920
как мило... у Вас возник повод для "щирої сповіді"
