А їй одиноко час'ом,
І хочеться плакати ч'асом,
Вже споєна часу вином,
Любові наповнена златом.
А їй до смаку те вино,
З солодко-гірким ароматом.
В нім пристрасть – добро там і зло:
Народжена, щоби кохати.
Хай вип’є всю чашу до дна:
Гірку свою правду і долю,
Бо їй до смаку гіркота -
Напій із любові і болю.
Бо їй до смаку, що вона,
Усю себе може віддати
До краплі за ради життя,
Бо вона жінка і мати!
А їй так потрібна любов.
Без неї ніяк не прожити…
Завжди, і без усяких умов,
Даруй жінці ніжність і квіти.
Хай вип’є всю чашу до дна:
Надію замочену в трунок,
Бо їй до смаку - вишина,
І пристрасний долі цілунок.́́́́́́́́́́́́́́́́́́́́