Як палко він її
кохав ,й любов у
серці цю
ховав ,ніхто не
знав цього крім
нього ,та він не
відкривав
кохання
свого ,любив за
ласку,щирість
доброту,та не
казав про цю
любов
палку ,думав що
зрозуміє все
сама ,про цю
любов й чарівні
почуття ,та час
минав вона не
зрозуміла ,хоча й
любила та
просто не
хотіла ,саму себе
йому
відкрити,боялася
назавжди
полюбити ,а він
любив,нестерпно
він
любив,і по
слідах завжди
її ходив ,вона ж
не
розуміючи,що він
хотів,старалась
уникати
цих дивних
почуттів ,старалася
проводити з ним
менше
часу ,й
повторювала
завжди одну
фразу ,це не
любов,не
любить він
мене ,і просто так
за мною
завжди йде,у
розпачі і з
цим у
голові ,пообіцяла
розлюбить його
собі ,а він
надіявся-дзвінка
чекав,і
де подітися уже
не знав . Пройшов
ще час...
Зустрілись
випадково. У
нього на душі
було усе окрім
одного . І це
одне-любов,яку
він мав. І про яку
забув,а потім не
згадав. Не міг без
неї колись жити.
Тепер хотів
напевне вбити. У
почуттях своїх
розчарувався . І з
ними в серці
попрощався.
Вона ж... Тепер
вона його
любила . Й з
останніх сил отак
вже жила . Раніш
боялась в нього
закохатись . Ну а
тепер у почуттях
своїх признатись .
Він навіть не
сказав "привіт"до
неї. Пішов
собі,поклавши
руки у кишені. Це
був кінець. Вона
не знала,що
робити. А в
голові було
бажання себе
вбити . Тоді вона і
вирішила вмерти.
Й принести себе
коханню в
жертви .
Прийшла
додому ,у руках
ніж. А в голові
лиш ріж та ріж.
Секунда-життя
уже нема. Усе
таки любов оця
дурна .
Звісно,що ця
історія брехня.
Це просто хвора
вигадка моя . Та
іноді нам варто
зрозуміти :коли
нема куди
кохання з серця
діти ,візьми у
руки телефон і
подзвони ,й про
те,що на душі у
тебе розкажи.
Та
іноді нам варто
зрозуміти :коли
нема куди
кохання з серця
діти ,візьми у
руки телефон і
подзвони ,й про
те,що на душі у
тебе розкажи. - с этим я согласна..история печальна, хоть и знаю что так бывает, но прочитав все же грустно стало..
