Який сьогодні
день
тижня ?я не
памятаю.
Я просто сиджу
вночі і
вірші складаю .
На годиннику
вже друга
година ночі .
Усі вже сплять-
відкриті
тільки мої очі.
Десь летять
літаки ,хтось
їде в метро.
Та мені на них
всіх якось
все одно .
У мене все
гладко і рівно
можна сказати .
Саме тому мені не
хочеться спати .
В мене є
вікно ,через яке
видно рідне
село .
Жаль не море чи
гори ,але
стає і його.
Не горять нігде
вікна ,лишень
крім одного.
Якого?
Скажу:крім вікна
мого.
За яким я роблю
щось
просте і
водночас
складне .
Те,що
влаштовує,напевне,тільки
мене.
Мало друзів-
знайомих
багато .
І для мене день
з
друзями -це
велике свято.
Скажу чесно:я
більше на
самоті ,пишу
вірші.
Роблю те,що
потрібне
сьогодні тільки
мені .
І знову хтось
вийде з
машини ,і знову у
якоїсь
людини.
Виникне
бажання,щоб її
вкотре любили.
Хтось спробує
знайти у
комусь саме
головне .
А хтось віддасть
їй
частинку себе .
Всі такі різні...а я
дивлюсь
на зірки ,вона
дивиться
тоже .
Хоча ні,дивитись
на
зірки-це на неї
не схоже.
Я
простужений,чекаю
на
сужену.
Та не судилося,з
голосом
застуженим
під ніс собі щось
бурмочу .
І пишу оце,бо
цього я
хочу .
Намагаюся своїй
мрії
життя дати .
Намагаюся,те що
мені
давали колись
сьогодні
забрати .
Але не
виходить,хоча і
стараюсь.
Хоча хочу,та все
одно сам
залишаюсь.
Та поки в мене є
ручка й
листок .
Ага,і ще повна
голова
хворих думок.
Я буду писати
вірші до
кінця .
Змушуючи
швидше
битися ваші
серця .
Ха...буду тільки
писати,бо
важко сказати.
Про те,ЯКБИ Я
ХОТІВ життя
СПОЧАТКУ
ПОЧАТИ .
