Зустріч світанка (після випускного вечора у школі)
На берег тихо находять хвилі,
Славутич спить, чекаючи зорю,
На сході небо червоніє,
А я на мокрому піску стою.
Із голови виходить хміль,
У смуток серце поринає
І невідомий досі біль
Раптово душу розриває.
Учора був іще хлопчина,
Що просто безтурботно жив,
Був на утриманні родини,
У школу кожен день ходив.
Тепер дорослий – для мене
Віднині відкритий весь світ.
А сонце встало, як щодень
Вже багато багато літ.
