Я знаю день своєї смерти,
Твоєї? Ні, нажаль не Бог.
Слова із книжки майже вже стерті,
Не має більше всіх сторінок.
Пожовкле листя, впали дерева,
Не осінь, просто прийшла зима,
Лиш огорожа, ні, не сталева,
Чавунна мабуть, квітів нема.
Бур’ян на літо, високі трави,
Немов в уяві росте життя,
Розвіяв вітер здобутки слави,
Сьогодні пам’ять до забуття.
Минулим може - одна світлина,
Згадає хтось за сотню літ,
Колись жила і ця людина,
Для не був увесь цей світ.
В обіймах правди, в небі свободи,
На крилах сонця світло душі,
Стирає час всі нагороди,
Там де є зараз - нема межі.
Тільки у слова - значення смерті,
Інше простіше - звичайний ніс,
Наче немає, але безсмертні,
Прізвище його вже має ліс.
13.02.2011
Всех нас ждёт яма в земле.Надо жить и не тужить, чего хочется, то и делать, чтобы потом не жалеть в семьдесят глядя на молодых девиц.Иметь всё что шевелится.
КРІПАКОС відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну я нащастя не знаю свій день, а мій дід, про якого цей +- вірш, знав скільки проживе, от. та і прізвище його має два значення - ніс, смерть. так намудрив вірш
