Бог ангелом мене призначив!
Не знаю і навіщо, і чому?
Можливо, він тоді побачив,
Що все добро і світло я люблю!
Спустив на плечі хмари білі,
Щоб крила виросли пухкі
І я злетів у вись, у вирій,
Назустріч долі нелегкій!
З відкритим серцем, без обмежень,
Звертався щиро, від душі,
Не бачачи всіх застережень,
У холоді і на вогні.
Підтримував усіх правдиво
Словами, думками з тепла,
Щоб піднімалась світла нива,
Життя і чистого добра.
Вони, побачили загрозу,
Хто не від Бога на Землі,
І кинули на мене дозу
Своєї нечисті, брехні.
Прикрившись крилами пухкими,
Цей, перший, витримав удар,
Вони ж підступно знову били
І танув мій прощення дар.
Не витримав…Пробач слабого!
Підняв і я свого меча
Та відбиваючись від злого,
Почав рубати їх з плеча.
Повсюди крик на полі брані,
А переможців тут нема!
Кров, біль та рани рвані,
Усмішка нечисті і зла….
Вже чорні ворони кусають тіло.
Все ж обманули, затягли!
Стараюсь стати на коліно,
Щоб відмолити всі гріхи…
Бог ангелом мене призначив
І знаю і навіщо, і чому!
У темноті проміння світла бачу,
Без крил до нього вже лечу…
У темноті проміння світла бачу, Без крил до нього вже лечу… -
Як близько, знайомо... Але ж до СВІТЛА летимо, а не до темряви, і це втішає. Дякую за вірш!
traven` відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваше стихотворение замечательно, интересно, что не владея хорошо литературным украинским, я часто не слышу ритма стихов, когда их читаю, но здесь замечательный ритм. Я давно не вижу вас здесь. Как ваши дела? Напишите пару слов о том, всё ли у вас нормально? С Новым Годом! Пусть Господь хранит вас! С уважением.
traven` відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо!
За всё: и за поздравления и пожелания от души, и за замечательные комментарии! Наверно, это самая высокая оценка для моих стихов! Я всегда был сторонником того, что стихотворение должно не просто читаться, а петься на одном дыхании.
У меня, в принципе, всё нормально. Но сайте я действительно теперь присутствую не очень часто. Основная причина – это занятость. Второстепенная, если можно так назвать, - это изменение отношения к своему творчеству. Стараюсь не писать стихотворения – «однодневки». Хочется, чтоб каждое произведение не просто передавало моё настроение, но и несло какой-то глубокий смысл или затрагивало какую – то жизненную проблему, тему. При этом стараюсь, чтоб время их не касалось, и они оставались всегда актуальны.
Ещё раз, большое спасибо! И всего вам наилучшего!
