Щось мене якось крутить,
Щось таки дуже зле,
Хочу ковток повітря,
Хочу знову себе,
Тільки в здоровім глузді,
Бачити у вікні,
Висячим на карнизі,
Очі щоб не мої
Були червоні й блискучі,
Знову свердлили мене,
Зябра, немов коріння,
Стирчали як вони є.
І все відбулося разом
Тільки розрізав вікно,
Гострим таким алмазом,
Крізь воду - навколо воно:
Лапи й довгі пальці,
Перетинки… вже давно
Мені ти ввижався, білий,
Та тільки ти робиш л@йно:
Нащо вода замість кисню,
Чом ти прийшов не один?
Я помираю, звісно,
Серед таких картин.
Довгий язик погладить
І заспокоїть трохи,
Скільки згоріло світла,
Скільки пройшло років???
Ви це, малі, навмисне -
Кинете зараз – і жодного…
Позашиваю всі рани
Помстою земноводного.
Бульбашки з рота судомами,
Буде тобі перевтілення -
Станете не ембріонами
І не ікри відділенням,
Будете саламандрами:
Жовтими, синіми, з плямами,
Стомлений я уже мандрами –
Привидами і гадами,
Я розкладаюся заживо,
Світло лишаю в темряві,
Серед людей по-справжньому,
У напівнатовпі стертому,
А не в воді… аксолотлє,
Де мій потворний залишок?
Що тут такеє сталося???
Не віднайти без зачіпок
Сутність того, що коїться,
Я ж бо не сищик, бачите,
Натовп лише потроїться,
Від земноводних страчених…
Слушай, я такую жабу однажды поймал, году в 79-м... Да-да, как раз на Год ребёнка. Лето тогда ещё жаркое выдалось... Ну, блин, не жаба, а, как говорил Карцев - Ален Делон!
Фелем Ящірка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
стрела там возле неё с Иванушкой Дурачком, умершим от счастья, не валялась?
