Ти глянула в очі
і, як зажди, трішки сумно
усміхнулась.
"Може і мені почати жити..."
Моя дорога, на чолі в Тебе
складені два крила чогось
хорошого.
Згубна лапа заможного світу
зачепила Твої маленькі руки.
На тоненьких зап"ястях
видніються вени і
шматки чиєїсь вини.
Скріплені чаєм і гумором
Чехова.
Віхова лексикографія
впеклась Тобі в уста.
Ні, Ти не проста.
Жіноча дружба ллється
краплями м"яти
на тім"я ,
тече на плечі.
Я знаю точно , що цікраплі,
зупинити час- поливають
великі крила
Тому в мене боліло серце.
Бо їх коріння звідти.