Стогне вітер в шибках задубілих,
Сходить сон на тремтячі повіки
І ніщо не спасе крім надії,
Ти із нею у серці навіки.
Ти герой а життя твоє драма,
Тільки роль хтось спалив в синім пеклі
І трагічна коротка програма,
Як зоря та , що в золоті меркне.
Ти ідеш і лиш тінь за тобою,
Ти ніхто і у стомлених хвилях,
Часом з болі і відчаю тонеш,
Мокнеш в літніх жагучих розливах.
"Я не плачу - це я так сміюся"
Проговориш крізь теплії сльози .
" Я нічого в житті не боюся"
Хоч вважати ти так вже не в змозі.
Пишеш радість на тонкім папері,
Удивляєшся в вічність глибоку.
"Я жива поки віра не вмерла,
Хоч тяжкі ці життєві уроки."
Догорить і погасне світанок,
Цілу ніч не стуливши повіків.
Ти не знаєш чи завтра настане,
І Від болю немає вже ліків.
Знову хтось запитає чом плачеш?
Й ти відмовиш: "Це я так сміюся.
Я не плачу сміюся я бачиш?
І нічого в житті не боюся!!!
