Ти не прокинулась від жаху,
Його ти просто поборала,
Твої вуста кричать - "Здорова"
Душа багата, проте квола.
Ти замок з ним побудувала,
Та він опору не поставив,
І поцілунок на вустах,
Погано кров твою розбавив.
Твій розум бистро схаменувся,
Ти розпізнала його маску,
Якою він причарував,
І обіцяв життєву казку.
А міст так просто не згорів,
Він залишив глибокий слід,
Тепер ти будеш вже обачна,
Бо обпеклася вже об лід.
А кровотеча не велика,
Глибокий є лиш цей поріз,
А ти його переступила,
Й нема для нього більше сліз.
