Матусю,ненько,мамо рідна,
мене до себе пригорни,
твоєї щирості не гідна,
та я прошу,за все прости.
Ах,мамо,ти в мене одна,
і щедрістю іскриться ця душа,
а в серці в тебе щирості слова,
які дарують стільки ласки і тепла.
Колись цього не помічала,
колись була байдужа до чуття,
яке мені ти,ненько дарувала,
ласкаючи,цілуючи дитя.
Пробач мені,мамо,за байдужість мою,
яку тобі посилала,
пробач мені,мамо,пробач я молю,
бо що я робила не знала.
Пробач мені,мамо,
за жалість не щиру,
яку проявлала тобі,
пробач мені,мамо усмішку не милу,
пробач же будь-ласка мені.
Пробач мені,мамо ті очі,
якими дивилась на тебе,
холодні були,як ці зимові ночі,
пробач же і більше не треба.
Пробач мені,мамо,за все,що зробила,
за всі тії вчинки мої,
та знай,що я вічно любила,
твої очі і риси твої.
Пробач мені,мамо,я каюсь у всьому,
у всьому своєму,у всьому чужому,
говорю до тебе:"Ненько не плач,
лиш прошу тебе мене ти пробач".
ID:
188830
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 10.05.2010 23:01:46
© дата внесення змiн: 10.05.2010 23:01:46
автор: smily girl
Вкажіть причину вашої скарги
|
