У хаосі народжується мить,
В якій - весь вічний Всесвіт.
Вітри минули. У затишші слів
Єдина думка відлітає геть...
За нею інший поворот туману...
Два струмені, стрімкі й стрункі,
А згодом знов безладно кучеряві
Злились, змішались в танці...
Синьо-сива квітка з округлими пелюстками,
Ні, з тонкими і гострими,
Розкрилася, явивши світу
Напівпрозору фею...
Троянда вітру ніби срібна чаша,
А вітер твого подиху у ній
Розхлюпає нектар чарівних снів...
А струни диму грають блюз
Зимової картинки на вікні...
Струнка фігурка підвелася
І ніжні руки вгору підняла,
Затріпотіла крильми і злетіла
Чудною пташкою у небеса...
Кому танцює дим свій сизий танець?
Кому дано його запам"ятать,
Закарбувать у пам"яті своїй
Ці вичурні, тонкі і хитрі "па" ?
