– Ти боїшся смерті?
– Смерть – це мій друг. Він приходив до мене кілька разів, але жодного разу не покликав до себе.
– Смерть?... Друг?... Якось дивно.
– А що тут дивного!
Смерть є в двох личинах, вона може бути і “Ворогом” і “Другом”. Ми можемо тільки вибирати усміхнутись їй чи ні.
– А що ж ти робиш коли цей друг навідується до тебе?
– Я завжди йому усміхаюсь і приймаю з відкритим обіймами.
– Як? До смерті з усмішкою. А якщо наступного разу вона покличе до себе? Вона стане твоїм “Ворогом”?
– Я піду з нею. Вона завжди була моїм другом, ним і залишиться.
– А якщо серйозно? Ти не боїшся смерті?
– А чого мені її боятись?
– Ну смерть.., що буде з тобою і все таке інше…
– А я застрахував своє життя у страховій компанії Ісуса Христа, я довірився йому…мені нічого боятись.
23 квітня 2008 року
Ум... цікава ідея... може то і справді ставитись до смерті як до друга, хоча це важко, це те саме що дружити з людиною, яку кохаєш, а так з істотою, чи чим там, якої всеодно боїшся, адже це невідоме
Gabriet Ksenia відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
але я не боюсь я стараюсь зараз щось робити, щоб потім не було страшно, коли буде пізно)
