По старому вітер віє... по-новому світ "дуріє" ...
Ми свою торуєм стежку... сили тратимо на вежку, -
Вже чимало літ підряд - мокра спина, від поту, і зад...
З української натури ліпим твір архітектури!
На свій задумок хороший віддаємо купу грошей, -
В проект мрій себе втягли, - тягнемо, як два чорні воли,
Щоб комфорт був, як в людей, - тішив, щоб спортзал свій, і басейн;
Щоб була мансарда і балкон, і гараж, - як павільон...
А сусіди наші милі, чарами трави сп"янілі, -
Під куреником своїм, днем радіють, кожним, в світі цім, -
Гріють тим, що є, вони себе, хвалять Небо голубе.
У безмежних втіх, щодня, їх краса, природна, осіня!
Щасливий той, хто вміє радіти малому! 
