Закохана: нема де правди діти.
Закохана — і сонця ллються в хмари.
На дворі забавляються десь діти,
А тут мені на шару в кару з дару
Прийшла моя закоханість панічна,
Розхрещує думки у візерунки.
Вчуваю десь в середині магічність —
Закохана… — то найсолодший трунок.
"Закохана… — то найсолодший трунок." - гарно підмітили, а ще добавлю від себе, що закоханість - це ще й діагноз такий
все добре, тільки от один рядок "Закохана — і сонця ллються в хмари." трішки не зрозумів на рахунок сонців, може краще "Закоханість - і сонце ллється в хмари"
Олександра Майданюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук, а щодо "сонців" поясню: ліричний герой настільки закоханий і настільки добре йому в тому почутті, що на небі не одне, а багато сонць, які переливаються в хмари, від чого небо переповнює світло - словом, відчуття таке