Сиджу я, сам на себе геть не схожий,
Вже день минув та злюся до цих пір.
Хто ти такий? Так, просто, перехожий,
Та силу з мене випив мов упир!
Пітьма в душі моїй, а ти радієш...
Спустошений, не доберу я слів
Та подолать мене, ти не зумієш!
Моя ж бо правда є! І поготів!