Коли небо грає серенади краплинами дощу над нашими тілами...
Коли гумка з клаптика тканини, що прикриває... сповзає дещо вниз...
Коли Ти тим, що покидаєш мене у дивні миті, щоразу знов доводячи мене до сказу...
Коли Твоя волога потрапляє на мОю шкіру, раптово викликає невимовну тугу...
Коли, опісля, у свідомість вибухає якесь таке земне фізичне щастя...
Тоді я , прокидаючись, обов"язково молюся до Бога, що нині я прокинулась з Тобою...