По шосе на шаленій швидкості пролітали автівки, піднімаючи щоразу стовп пилу, котрий потім довго не хотів осідати.
Хлопця звали Левко. Йому було дванадцять років. Він йшов по узбіччю, буцаючи ногами придорожні камінці, і дивився кудись у далечінь. Наплічник, напханий всякою всячиною, тягнув донизу. Хлопець задихався від вихлопів автомобілів, та не зупинявся і йшов далі. Бо ж у нього була мета – побачити світ.
Давно вже обридло Левкові життя, в якому нічого не трапляється і кожен наступний день схожий на попередній, мов ті сірі смугасті коти. Щоденна нудьга змусила хлопця ретельно підготуватися до цієї втечі. Левко піднакопив грошей, спланував сам процес втечі, і, ось настав день, коли, зібравши найнеобхідніше у наплічник, він, поки нікого не було вдома, тихенько вийшов з квартири, зачинивши за собою двері.
І наче яскравішим здався хлопцеві світ, і сонце краще гріло, і пташки якось по-райському співали, і в повітрі пахло чимось солодким, духмяним, певне, свободою (хоча, може, це був аромат квітучої акації?).
Спочатку Левко вирішив подорожувати автобусом, поки вистачить грошей, та дванадцятирічна дитина, що сама купляє собі квиток викликала у оточуючих забагато уваги. Тож, зійшовши на кінцевій зупинці, хлопець вирішив відтепер вояжувати пішки, а заощаджені кошти витрачати на щось, більш корисне. Відтоді він вже півдня чимчикував вздовж шосе.
Далі дорога круто завертала вправо. І Левко вирішив піти навпростець через невеличкий лісок, що простягався попереду.
Під широкими кронами розлогих кленів було тихо і затишно. Десь далеко співав-заливався соловейко, а подекуди цвірінькали нечувані досі пташки.
Стежка, вкрита оксамитовою травою, вузьким серпантином вилась все далі і далі. Дуже скоро Левко зайшов у саму гущавину лісу, куди сонячне світло майже не потрапляло. А стежка петляла все далі і далі, звертала то вліво, то вправо. Хлопець повністю втратив відчуття простору, і йому нічого іншого не лишалось, як йти далі цією стежкою.
Ліс довкола ставав дедалі химернішим. Раз-по-раз чулись чудернацькі голоси. Раптом хлопцеві почувся материн голос. Левко обернувся, та нікого не побачив, тільки якась пташка полишила гілку і полетіла кудись у височінь, під самий зелений купол. Хлопець пішов далі, та враз його зупинив голос батька, що ніби він мугикає собі щось, коли щось майструє. Втікач знову зупинивсь і оглянувся – поруч не було ані душі, проте на старому дубі сидів пугач.
Левка пройняв страх. Більш за все в світі він хотів скоріше опинитися вдома, серед своєї родини, там, де не страшні жодні бурі, де затишно та спокійно, наче в надійній фортеці. Втікач хотів повернути назад, та не знав, де знаходиться і як звідси вибратися. За мить хлопець почув сміх немовляти, ніби десь зовсім поруч була його сестричка Надійка, якій щойно виповнився рочок. Левко запанікував. Такого сильного страху він ще ніколи не відчував.
Раптом він почув спокійний голос. Це був голос його серця, що підказувало втікачу йти прямо цією стежкою і нікуди не звертати. Лише тоді, як запевняв цей голос, Левко зможе дістатися, куди хоче.
Хлопець, не гаючи ні секунди, ні, не пішов – побіг цією стежкою. І за декілька хвилин вибіг туди. звідки й зайшов до того лісу. Радості Левка не було меж. Він квапливо пішов вздовж шосе у напрямку свого рідного містечка. Так йшов він, аж поки сонце не почало заходити. Тоді саме зупинилася на узбіччі автівка, в якій їхала з відпочинку родина. На задньому сидінні старенького «форду» голосно бавилися двійнята. Жаліслива водійка авто і по сумісництву мати двійнят зголосилася підкинути хлопця додому.
Левко постукав у двері рідної оселі майже о першій ночі. Здійнявся скандал. Батьки лаяли сина за таку витівку, допитувався, де ж той вештався. та хлопець мовчав. Він мовчки пішов до кімнати сестрички, що, звісна річ, не могла спати у такому шумі, взяв її на руки і пригорнув до себе. Надійка обійняла його своїми маленькими рученятами. Їх рідні серця бились в унісон. Саме ті серця, що завжди повертають нас до рідної домівки.
10 травня 2009
ID:
202704
Рубрика: Проза
дата надходження: 25.07.2010 23:11:25
© дата внесення змiн: 25.07.2010 23:11:25
автор: O`Hanna
Вкажіть причину вашої скарги
|
Я рада, що вам сподобалося. Мені дуже приємно, що мій твір викликав у вас гарні ємоції. Ще раз дякую!
