Спокійно, леді, це лише початок
не віртуальних – карколомних трас.
Хіба ж не Ви так прагнули зачаття
цих відчуттів, що як дешевий страз
осяяв день на самовбивчий виклик?
Никнуть
усі слова, перестороги
і перед примхою – усе ніщо.
Ну, що ж! Вперед, і геть усі тривоги,
що підступилася впритул... Про що
тепер ви мрієте, а чи заклякли?
І знов по гальмах, аж вищать колеса,
та чи за себе знов душа горить?
Важливо те, чи й справді слово – лезо,
а чи лікує, чи, бува, болить,
чи, може, затупилося на мріях?
Дійте.
У ризику свої принади.
Ви – особлива. Пережити ще
Вам доведеться не одних при владі,
ще не одним покриє вас дощем
Спокійно, леді...
Тихо...
Все за планом!
