З заходом сонця побагріли хмари,
Кривавим відтінком замалювали схили.
Зловіщі тіні бродять долинами,
На цвинтарах відкрились домовини.
Стають з могил червоні комісари
З руками у крові по самі лікті,
З грудьми, по пояс вкриті орденами
Й шикуються в криваво-чорнім світлі.
Он піднімають в почестях, з могили
Усіх катів їх головного ката,
Навіть в самих коліна заходили
Від торжества, чи з страху, чось дрижати.
З зацвівших склепів дістають архіви
І «воронки» готові до роботи.
Земля й сама від того побагріла,
Її вже продають «іскаріоти».
Невже і зараз чорне те знамення
Нас не навчить запалювати ватри,
Щоби спалити в світлі сьогодення
Ті чорні привиди, щоб наступило завтра!
Невже нічого людство не навчили
Мільйонні списки жертв на обелісках,
Щоб зараз знов на спалених могилах
Кати здіймали прапор «комуїзму»!
Комунізм - це люцеферичний міраж, і всі спроби побудувати його чи то добровільні, чи то примусові, закінчувалися занепадами і нещастями, бо можливість здійснити його така ж неймовірна, як ходити по стелі догори ногами.
Дякую за прекрасний вірш!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Слухав учора ввечері репортаж, в якому наш міністр осудив ( парадокс!) націоналізм і возвеличував Сталіна, пробило. Вибачте, що не оправдав ваші надії, спасибі
Їхній час вже поза ліком, бо вже другі правлять віком! Та чи буде з цього зиск! 
Дякую за оцінку і декор 
