Ми лиш за крок до Божого Суду,
Ми лиш за мить у цій мікринці часу
Серед злих помислів, гріхів своїх й бруду
Шукаєм оправдання вчинкам нашим.
Та чи знайдем? Чи нас простить Господь?
Чи нас простять прийдешні покоління?
Чи зрозумієм на хвилинку хоть,
Чи ще до суду нас не з*їсть сумління?
Усе в руках Великого Творця.
Усе в руках Історії й Свободи!
Бо сама Правда в ложії істця
А вирок винесуть в імя всього народу!
Останні два рядки - просто бездоказові, безобразні, безчуттєві твердження(мабуть залишилися у серці - наче звідти їх читачі бачать...) Тре б доробити.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Євгене, за критику, я дійсно написав, що веліло серце. Якщо я не зумів цього передати - вважайте його невдачним. Ще раз спасибі!
З повагою Борода.
Прощать или не прощать Господь доверил нам самим, а он принёс свою жертву во имя нашего прощения, теперь мы сами решаем. Мне так кажется. От этого права мы и мучаемся более всего. Главные судьи над собой - окаянными, это мы сами.