Україно, ти для мене,
Ніби пісня стоголоса,
Що мелодію зіткала
У ранкових срібних росах.
Ти для мене, наче казка,
Що прийшла з віків далеких
І запала мені в душу
Дивним клекотом лелеки.
Ти для мене, мов колиска,
Сонцем зіткана з проміння,
Доля, скупана в любистку
Й заворожена чар-зіллям.
Ти для мене, Україно,
У народному повір'ї,
В солов'їних переливах,
У вишневім надвечір'ї.
Зазираєш мені в душу
Квітом ніжним волошковим,
Гоїш рани від розлуки
Кобзаревим щирим словом.
І туманом кучерявим
Стелиш постіль моїм мріям,
Час від часу повертаєш
Їх на батьківське подвір'я.
Зачаровуєш красою
І слова даєш наступні.
Україно, ти для мене-
І минуле і майбутнє.