Не все відомо. М́абуть, все й не треба,
не варто знати, всьому прийде час,
Та кожен прагне вилізти на небо
І звідти подивитися на нас...
Стоять драбини вище хмар, і люди,
узявши торби, лізуть догори.
Ніколи їх на небесах не буде,
Не варто бути там, де сплять вітри.
А інші, мляво дивлячись у небо,
копають ями, прагнуть там знайти
те, що шукати їм не треба,
те, що вони не можуть досягти.
Я бачу сни, усі, напевне, бачать,
коли літаю вище за птахів,
Це лиш тому, що хочу те ж, що й інші,
а не тому, що мудрість серед снів.
Я хочу в небо й ти, напевне, хочеш,
але чи треба?
Знати лиш тому,
хто здатен знайти день посеред ночі.
Не треба запитань: "Коли?" й "Чому?"