вона лежала на асвальті серед міста
і вже ніхто її не почіав..........
пелюсточки зів"яли...помарніли....
лиш вітер їй легенько слізки витирав
трояндочко моя сумна.....
чоми ти рано так зів"яла........
чому ти розум втратили...
для чого ти його кохала?
хіба не бачила, не знала
чи не чула... що він закам"янів давно.....
для чого ж потонула
в його очах байдужих?
і стараждала.....бажала щирості....
його чекала.........
тепер від болю
серце в грудях шаленіє......
ти бачеш світ таким який він....
а він радіє............
радіє пожирач сердець,
живої крові і чистої немов сльоза любові.....
нарцисові ще більшого не треба!
він красень! райська квітка із самого неба........
любов до егоїста душу вириває.......
агонія ще декілька хвилин й тебе немає.........
