Що ховають твої вії?
Сльози щастя чи сльози суму?
Ночі чорні твої – чи білі?
Ким ти вчора вночі заснула?
Я шукала тебе вічно.
Ти – дівча, без страху вмерти.
В літніх кедах, коли січень,
І ти віриш в тепло вперто.
Що сказати тобі завтра?
Відчуваю, що скоро підеш,
І забудеш мене в мандрах.
Я в минуле піду з ними ж.
І не буде мені легко,
Не врятують твої кеди..
Я захочу колись вмерти,
І знайти після смерті тебе.
Та не буду цього робити.
Ні вмирати, ані шукати.
Ти потрібна мені, диво.
Та не буду я тебе знати.
Що ховають твої вії?
Я не знаю, і ти не знаєш.
Ти всього лиш моя мрія.
У думках моїх ти літаєш.
