Відчинені вікна, зачинені двері.
Як хочеш свободи – лети.
Побачивши небо на зоряній стелі
Хапайся за інші світи.
У темній кімнаті, з яскравим бажанням
Ти тихо у центрі стоїш.
Мов свічка надії, що згасне остання
Рятуєш ти мрії свої.
Твій храм – твої душі, безликі і зайві,
Що в танці із ритмом сплелись.
З тобою – лиш небо з зіркової сталі,
Та теж воно зникне колись.
Залиш тут надію, вона вже не треба
У царстві, в яке ти ідеш.
Хай буде лиш сонце, що зранку на небі,
І ти разом з ним зійдеш.
