Я долі крайнощі шукати не збираюсь,
Що в павутині тонкощі висять,
Я душу по частинах розрізаю,
І жоден шмат ніхто не хоче взять...
Душа зачинена потроху вже згасає,
Бо щоб зігрітись мало кинуть дров,
Бодай би хтось...так не кидають!
Бо щедрих мало - кожен риболов...
А я рибалити не хочу чужі душі,
Стаючи тінню від безликих мас,
Нехай ковтком мене одним осушать,
Та не потроху п'ючи, а за раз.
Нехай мене залишиться так мало,
Щоб сил було лиш на останній крик,
Однак залишиться на дні добра начало,
Бо на початку я здаватися не звик...
