Прощаються з любов'ю, спогадами, казкою,
із тими небагатьма людьми,
що любиш їх по-справжньому.
А не з рутиною, проблемами, науками..
Жити в чисто зачарованому світі – чарівно.
Я не дозволю Ньютону чи Дарвіну
розвінчати містерію життя.
Я боюся таких вечорів,
коли мені відмовлено у праві на життя.
Цей Всесвіт дуже давній.
Йому не менш як 15 мільярдів років.
Наш танець і наша гра
якраз і є музикою життя.
...Ти був живим світлим ангелом з плоті і крові.
Лежав у мене на колінах.
Про що ти думав у той час?
Це диво буває в житті раз.
Що відбувається в твоїй душі –
Мені не дано знати. Не можу я вгадати.
Ти ж вгадуєш мої думки, бажання… Годі!
В цю мить ми такі дико близькі,
і водночас до болю чужі й далекі. Смеркне.
Чи ми приходимо в цей світ лише
Один-єдиний раз? – Може, якраз.
Звичайна сварка дуже швидко
може розростися до космічних розмірів.
Із драми життя може стати трагедією,
яку підсилить шум вітрів із півночі.
Я почуваюсь зрадженою.
Немає за що ухопитись.
Нізвідки чекати допомоги.
Ми в нетрях Всесвіту – лише як порох...
Це я прощаюся з тобою...
30. 01. 2006 р.
