Відморехвилили пристрасті.
Життя моє – обезвітрилене.
Прибій винесе тріснуту амфору,
Останнім акордом розколе її
Об прибережну скелю.
Я позбираю скалки,
Загорну у тканину
І покладу за пазуху.
Скалки колотимуть серце.
Перечепившись, впаду –
Скалки прохромлять серце.
Через кілька століть
Археологи скажуть: "Дивно,
Нащо носив він при серці
Ті непотрібні скалки?"
Звідки ж то їм дізнатись,
Що глину тієї амфори
Ми замісили
Удвох?
12.01.09.
