Розгубленість розрахункових криз,
Усупереч стабільності одужань...
Відправилась у сонячний круїз
Необміркованість твоїх одружень...
По небосхилу – як по кольорам -
Нерайдужних і нетоварних мімік...
Знайшла усі пояснення думкам
Про випадкові назви топонімік...
Наперекір глузливості повчань
І не посрібленому серцю вилок
Перевела полеміку прощань
На дивовижну музику сопілок...
Розмалювала чорно-білий стіл
І пам’ятним, і надпотужним небом...
Перетворила сповідь на акрил,
Унаслідок реальної потреби...
Розповідала про замінник сфер –
Неоднозначних гелевих завірень...
Перемогла. Здолала. Й що тепер?
Така ж підрядність ступеня і міри...
Такі ж розробки барвінкових тем...
Усупереч і внаслідок освіти...
Таке ж TV і той же хіт-FM…
Хіба що трохи не достигле літо...
Хіба що дехто без звичайних сліз,
Необмірковано забутих вдома...
Таку ж сумбурність грає піаніст
З репертуару, що давно відомий...
І залишає там же той же слід,
Тих відкриттів, які закодували...
Але й без цього знову манить світ
В свої долоні, що усіх торкались...
