Вона малює сльозами по склі,
Сміливо мріє про чуже кохання...
Вона не є залежною від ЗМІ,
В її житті уже було страждання....
Вона за обрій хоче полетіти -
Спіймати сон і посадити в клітку.
В її волоссі завжди квіти,
Вона так само розквітає влiтку.
Вона могла мовчати вічно.
Її наївності не було меж.
Вона знала, що наївність - смішно
І сміялася іноді теж.
Їй казали, що буде кінець.
Що крила її - витвір уяви
Вона чекала поєднання сердець...
І мріяла ночами й днями.
І падав сніг на серце, ще самотнє...
І лився дощ, а в голові думки
Все рахували листя, яке жовкне
І волоклись з очей струмки.
Вона піде, все зможе, подолає.
Чекай її. Сиди біля вікна.
І знай, що Вона долю відшукає.
Й відзніме hарру-еnd свого кіна...
